Розрахункова робота “Економіко-географічна характеристика африканських країн” ПЛАН 1. Сільське господарство 1.1 Рослинництво 1.2 Тваринництво 2. Промисловість 2.1 Гірничодобувна промисловість 2.2 Обробна промисловість 3. Транспорт 4. Зовнішні економічні зв'язки СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО Сільське господарство є основою економіки майже всіх країн Африки. У ньому зайнято понад 2/з економічно активного населення; воно дає близько 40% національного доходу, а в експорті регіону його частка досягає 70%. Аграрні відносини надзвичайно складні. Для них характерне переплетення дофеодальних, феодальних і капіталістичних способів експлуатації, різних форм землеволодіння і землекористування. Наприклад, у Нігерії на півночі живуть кочові племена (родоплемінний лад), у центральних районах панує
феодалізм, а на півдні розвинуте плантаційне капіталістичне господарство. Рослинництво. Воно відіграє провідну роль. У ньому розрізняють два напрями: споживчий (натуральне) і експортний (товарне). Споживчий напрям переважає в Тропічній Африці, де в більшості країн зберігаються общинне (родоплемінне) землеволодіння, дрібне натуральне і напівнатуральне господарство, яке ведеться найвідсталішим способом (вирубно-вогневе мотикове землеробство). Поряд з цим значну частину земель займають великі плантації, що поставляють продукцію на експорт. Там широко використовують найману працю. Низький рівень розвитку сільського господарства, його екстенсивний характер пояснюються значною мірою складністю і відсталістю аграрних відносин. Африка посідає останнє місце в світі за використанням добрив (Франція споживає їх більше, ніж Країни Африки, що розвиваються, дають понад '/з світового збору арахісу. Особливо виділяються щодо його збору та експорту Нігерія і Сенегал. Цю культуру вирощують переважно в дрібних селянських господарствах, але переробляють і експортують її іноземні компанії. На цій фотографії ви бачите, як насипають арахіс у мішки для відправлення на експорт уся Африка і тракторів (у 40 раз менше, ніж Західна Європа). Обробляється лише 710 частина території. Нині завдяки будівництву зрошувальних систем розширюються площі під споживчими (особливо зерновими) й експортними культурами. Останнім часом у багатьох країнах відбуваються соціальні зміни. Вони насамперед здійснюються в країнах, які йдуть шляхом соціалістичного розвитку. В них проводяться аграрні реформи: земля переходить до рук держави, передається селянам, створюються кооперативні й державні господарства. Найбільших успіхів у цьому добились Алжир, Лівія, деякі інші країни. У Північній Африці експортне значення мають плоди цитрусових і маслинових дерев, овочі, фрукти, трава альфа. АРЄ і Судан вивозять бавовну. Головні споживчі зернові культури в цій частині Африки — ячмінь, кукурудза, пшениця. В оазисах Сахари вирощують фінікову пальму. Фініки йдуть на експорт (50% світового виробництва). Крім того, фінікова пальма -одна з небагатьох рослин, що повністю використовуються в селянському господарстві, її стовбур є будівельним матеріалом, тріски та обрізки йдуть на паливо. З листя плетуть кошики, а з черешків виготовляють легкі меблі. Подрібненими плодовими кісточками годують худобу. У країнах Західної, Центральної і Східної Африки найважливіша експортна продукція — какао-боби, арахіс, плоди олійної пальми, кофе. У світовому зборі какао-бобів особливо виділяються Берег Слонової Кості, Гана і Нігерія. Нігерія і Заїр найбільше в світі збирають ядер пальмових горіхів та виробляють пальмової олії. По всій Тропічній Африці (особливо на східному й на Гвінейському узбережжях) вирощують банани і кофейне дерево. На світовий ринок ідуть найкращий сорт кофе «арабіка» і другосортний «робуста», який у Західній Європі переробляють на розчинний. Основні споживчі культури Тропічної Африки — сорго та інші просяні, кукурудза й рис, а також маніок, батат, ямс, манго, динне дерево та ін. Тваринництво. Тваринництво в Африці має екстенсивний характер: переважає відгінно-пасовищне, напівкочове і кочове скотарство. Племена, ...